Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ННІ «Інститут геології»
кафедра мінералогії, геохімії та петрографії
на головну сторінку інституту геології >
Головна    Практика    Наукова робота    Публікації    Штат    Вакансії   
 укр.    рус.  

Навчальна практика за спеціальністю

Після третього курсу бакалаври, які навчаються за спеціалізацією "Геохімія та мінералогія", проходять польову навчальну мінералого-петрографічну практику. Метою практики є закріплення та поглиблення знань, що отримані при вивченні навчальних предметів геохімічного циклу: геохімії, мінералогії, петрографії тощо.

Короткий історичний нарис

Мінералого-петрографічна практика проводиться з 1995 року, фактично з часу започаткування спеціальності "геохімія" на геологічному факультеті. Полігоном практики обраний північно-західний район Українського щита, який традиційно на протязі більш ніж 150 років був об'єктом досліджень геологів Київського університету. Ініціаторами проведення практики були професор Молявко В.Г. та доцент Зінченко О.В. Останній на протязі 5 років з 1995 по 1999 рік очолював практику.

В різні роки в практиці приймали участь викладачі та співробітники геологічного факультету Молявко В.Г., Митрохин О.В., Білан О.В., Шумлянський Л.В., Гаценко В.О., Пічугін А.В., Бубнова О.Г., Михайличенко О.М., Лазарева І.І., Віршило І.В. До практики також залучалися науковці позауніверситетських установ — відомий російський дослідник анортозитів Суханов М.К., співробітник Державного Геммоцентру України Гаєвський Ю.А.

У перші роки проведення практики стало можливим завдяки фінансовій підтримці корпорації "Надра" і, особисто, — її керівникам П.О. Загороднюку та І.В. Соловь'йову — колишнім співробітникам геологічного факультету.

Район проведення практики

З часу започаткування мінералого-петрографічна практика проводиться на терені Житомирського Полісся, більш відомого в колі українських геологів під назвою Волинь (раніше північна частина Житомирської області належала до Волинської губернії). Полісся — лісиста заболочена низовина в басейні рр. Прип'ять та Десна, яка займає північну частину Волинської, Рівненської, Житомирської, Чернігівської та Сумської областей, а також Білорусь.

Житомирське Полісся, на відміну від типового Білоруського, більш "домашнє" — воно краще заселене, менш лісисте та заболочене. За винятком височини Овруцького кряжу та окремих пісчаних пагорбів, це плоска рівнинна місцевість, яку пересікають чисельні річки та ручаї. Найбільш крупні річки — Тетерів, Уж, Ірша та Жерев — неглибокі, з пісчаним або кам'янистим дном та спокійною течією. Долини річок переважно похилі та заболочені, на окремих ділянках — каньйоноподібні з скелястими урвищами, камінням та перекатами. Відсутність "окультурених пляжів" на річках частково восповнюють штучні водосховища та ставки. Більша частина території практики вкрита хвойним та змішаним лісом. Луки, які частково зорані, поширені переважно в південній частині. Багатий тваринний світ Полісся — зайці, лиси, вовки, кабани, козулі, бобри та ін. при наближенні галасливого студентського гурту загадково зникають. Самими "хоробрими" виявляються чисельні комахи — комарі, мошка та сліпні, які дошкуляють дослідникам в маршруті та на стоянках.

Найбільш крупні населені пункти Коростень, Овруч, Володарськ-Волинський, Малин, Черняхів сполучаються завдяки досить розвиненій сітці автомобільних доріг. Коростень являє крупний залізничний вузол, де пересікаються залізниці Київського, Ковельського, Тернопільського, Житомирського та Білоруського напрямків.

Клімат Житомирщини мало відрізняється від Київщини. Погода в червні досить стійка — або спека (+30-32°С) або суцільні дощі на весь термін практики. Катастрофічні явища: урагани, повені, землетруси та цунамі не відмічалися.

Організація практики

Мінералого-петрографічна практика проводиться на протязі двох тижнів з 1 по 14 червня. При великому бажанні, а іноді без нього, вона розтягується на більш тривалий термін. Загальна протяжність маршруту — 1200-1500 км. Маршрутний характер практики вимагає використання транспортного заходу — автобусу КАВЗ-32-71. Останній за працьовитість, всюдихідність та монотонні звуки, що супроводжують "взльот" та "посадку", досвідчені студенти влучно називають "кукурузник". Обов'язки "пілота" КАВЗу на протязі практик 1998-2003 рр. незмінно виконує ветеран поліського бездоріжжя Трикіша Миколай Нестерович (дядя Коля).

Польові спостереження та захист звіту по практиці виконуються двома бригадами по 5-8 студентів. В ході навчання, студенти набувають навичок польового дослідження кристалічних порід, геохімічного та мінералого-петрографічного опробування, а також ведення геологічної документації. На конкретних відслоненнях, виконуючі групові та індивідуальні завдання, студенти отримують досвід інтерпретації польових спостережень. Під час практики кожний студент веде польовий щоденник, куди заносяться власні геологічні спостереження та коментарії керівника. На практиці все вищеперераховане виявляється не таким страшним та складним як здається з першого погляду.

Незважаючи на те, що віртуальним пунктом базування практики призначається смт. Нова Борова або с. Кічкірі Житомирської області, фактичним місцем проживання студентів слугують наметні табори, які розбиваються в мальовничих (і не дуже) куточках українського Полісся з періодичністю 0,5-1 рази на добу. Саме в наметах та біля багаття вкушають майбутні дослідники нетривалий польовий відпочинок після денного маршруту. Але, як показує досвід, спалені на багатті черевики, надокучливі комахи та мокрі намети не заважають найбільш мужнім студентам проводити вечори за "ненауковими" балачками та співанням пісень. Менш "мужнім" не лишається іншого, як приєднатись до загального гурту, оскільки "один у полі — не геолог".

Кожного дня 2-3 студенти заступають до чергування по кухні, що включає приготування сніданку та вечері, а також організацію "чайовки" — маршрутного обіду (відчуваєте яке багатообіцяюче слово — "чайовка"). Обов'язкове чергування дозволяє студентам та керівнику оцінити вправність у розведенні багаття та кулінарні "таланти" кожного з практикантів. На відміну від геологічних експедицій в Арктиці та Сибіру, харчування на практиці відрізняється гуманністю та відсутністю загиблих голодною смертю.

Захист матеріалів практики відбувається в передостанній день практики у формі співбесіди. До захисту практики кожна бригада складає письмовий звіт за матеріалами, індивідуальних щоденників. До звіту додається колекція зразків гірських порід та мінералів, а також карта маршруту практики.

Геологічний нарис теріторії практики

В геологічному відношенні територія практики розташована в межах північно-західного району Українського щита. Основними об'єктами практики є кристалічні породи протерозойського віку — інтрузивні утворення Коростенського плутону та породи, що складають його "раму".

Згідно сучасним уявленням, Коростенський плутон являє багатофазний субплатформений інтрузив, що складений породами анортозит-рапаківігранітної формації, вкорінення яких мало місце у середньому протерозої 1737-1800 млн. р. т. н. У чинній кореляційній стратиграфічній схемі докембрію Українського щита, інтузивні утворення Коростенського плутону віднесені до одноіменного коростенського комплексу (PR2ks). Це один з найбільш крупних та найбільш відомих анортозит-рапаківігранітних комплексів Східно-Європейської платформи.

За даними останніх геологічних зйомок Коростенський плутон являє майже ізометричне в плані тіло загальною площею біля 12000 кв. км. Приблизно 75% від цієї площі припадає на частку гранітів рапаківі та рапаківіподібних гранітів. Габро-анортозитові масиви коростенського комплексу займають біля 25% від площі плутону. Згідно геофізичних даних, земна кора в межах Корстенського плутону має складну блоково-ярусну будову. До глибини 15-20 км плутон складений чергуючимися пластинами гранітоїдів та основних порід потужністю від 0,5 до 3 км.

Пластини основного складу відслонюються на денній поверхні у вигляді габро-анортозитових масивів. Найбільш крупні габро-анортозитові масиви Володарськ-Волинський, Чоповицький та Федорівський являють собою переважно похило-залягаючі пластиноподібні тіла, що складені анортозитами, габро-анортозитами, мезократовими габроїдами та ультрабазитами. Дослідження умов та форм залягання, а також контактових співвідношень відмін базитів вказують на багатофазність становлення окремих габро-анортозитових масивів.

Граніти рапаківі та чисельні відміни рапаківіподібних гранітів складають основний об'єм Коростенського плутону. Гранітоїди коростенського комплексу, подібно до більшості комплексів рапаківі, характеризуються тривалим поліфазним становленням. Рапаківі та рапаківіподібні граніти утворюють чотири нечітко обособлених масиви: Малинський, Червоноармійський, Народицький та Сидоровицький, які розмежовуються габро-анортозитовими масивами або блоками скадчастого фундаменту.

За геологічними даними, становлення крупних габро-анортозитових масивів за часом передувало вкоріненню основної маси гранітоїдів коростенського комплексу. Контакти габро-анортозитових масивів з оточуючими гранітоїдами звичайно різкі інтрузивні або тектонічні. В анортозитах та габроїдах описані жили рапаківіподібних гранітів. Граніти містять ксеноліти основних порід. На контактах базитів з гранітоїдами розвинуті специфічні гібридні породи, які представлені габро-монцонітами, монцонітами та сієнітами. Визначення U-Pb віку цирконів та баделєїтів з порід коростенського комплексу свідчить про чергування окремих інтрузивних фаз базитів та гранітоїдів у часі.

Вміщуючими породами для інтрузій коростенського комплексу є складчасті утворення тетерівської серії (PR1tt) і житомирського комплексу (PR1zt) нижнього протерозою, а також платформені відклади пугачівської товщі (PR2pg) середнього протерозою. В західній, південній та східній частинах плутону утворення коростенського комплексу інтрудують гнейси, кристалосланці, граніти і мігматити, що відносяться до тетерівської серії та житомирського комплексу. Ерозійні вікна складчастого фундаменту присутні також в межах самого плутону — Ушомірський, Бехінський та Недашківській блоки. Теригенні відклади пугачівської товщі, що вірогідно складали покрівлю Коростенського плутону, представлено кварцитовидними пісковиками, кварцитами, роговиками та сланцями. В сучасному ерозійному зрізі відклади пугачівської товщі залягають у вигляді останців або ксенолітів серед порід коростенського комплексу. Вздовж північно-західної межі плутону розташована Білокоровицька грабен-синкліналь, яка виповнена середньо-протерозойськими платформеними відкладами топільнянської серії (PR2tp) - пісковиками, алевролітами, аргілітами, сланцями, гравелітами, діабазами та кварцовими порфірами. За геологічними даними утворення топільнянської серії мають докоростенський вік. На півночі, в межах Овруцько-Вільчанської грабен-синкліналі породи коростенського комплексу перекриваються вулканогенно-теригенними відкладами овруцької серії середньо-пізньопротерозойського віку (PR2-3ov). Геологічний вік відкладів овруцького часу є дискусійним.


ННІ «Інститут геології» кафедра мінералогії, геохімії та петрографії